60 група Хімія 12.04.2022
Вторник, 12 апреля · 11:40AM–12:40PM
Ссылка: https://meet.google.com/irw-
урок
Хімія
на 12.04.22
60
група
Урок
48-49
Тема:
Синтетичні волокна: фізичні властивості і застосування.
Зв’язки
між класами органічних речовин.
Захист
навчальних проектів.
Завдання
на урок:
1.Ознайомтесь з відеоматеріалами
https://www.youtube.com/watch?v=ZmaUWeDtrxE
https://www.youtube.com/watch?v=zMDak_-SNd4
та матеріалами §31 (стор.177-182)
підручника за посиланням https://uahistory.co/pidruchniki/yaroshenko-chemistry-10-class-2018-standard-level/
2.Опрацюйте матеріал уроку та
складіть опорний конспект
2.1.Волокна та їхня
класифікація. Волокна — матеріали, що складаються з
довгих і тонких ниток, виготовлених із природних або
синтетичних
полімерів.
Ознайомимося з класифікацією волокон, скориставшись
рис 1:
Рис1. Схема класифікації волокон
Характеристика волокон. Залежно від походження
волокна поділяють на
природні та хімічні.
Природні волокна бувають рослинного й тваринного
походження. Це
високомолекулярні сполуки, що синтезуються природним
шляхом
рослинними й тваринними організмами. З волокон
рослинного походження
на фабриках виготовляють лляні та бавовняні тканини,
із шерсті тварин —
шерстяні тканини, із коконів тутового шовкопряду —
натуральний шовк.
Тканини з природних волокон не завдають шкоди
здоров'ю людини.
Однак тканин із природних волокон не вистачає, щоб
повністю задовольнити
попит на них. Тож на допомогу прийшла хімія. Учені
використали знання
про склад і будову природних полімерів — целюлози й
білків, з яких
утворені натуральні волокна бавовни й шерсті, і
розробили технології
виробництва хімічних волокон.
Розрізняють два види хімічних волокон: штучні й
синтетичні. Штучні
волокна виготовляють переробкою природних полімерних
матеріалів.
До синтетичних волокон належать волокна, добуті із
синтезованих полімерів.
Це такі широко вживані волокна, як капрон, найлон,
лавсан.
Капрон у промисловості добувають з
епсилон-амінокапронової кислоти
реакцією поліконденсації.
Пригадайте, які реакції називають
реакціями-поліконденсації.
Капрон належить до поліамідних волокон, бо молекули
епсилонамінокапронової кислоти сполучаються в поліпептидний ланцюг за
допомогою пептидних (амідних) зв'язків. Хімічний
склад полімеру
відображає формула
Капрон —
полімер лінійної будови. Капронове волокно дуже міцне, стійке до дії хімічних
сполук, а також до розтягування й стирання, еластичне, не вбирає вологу. За
зовнішніми ознаками подібний до натурального шовку. Найлон отримують
поліконденсацією двох речовин: гексаметилендіаміну та адипінової кислоти. За
своїми фізичними властивостями найлон дуже подібний до капрону. Добре
поєднується з шерстю та бавовною, завдяки чому стає приємним на дотик, а
сплетіння ниток утворює різноманітні структури. Лавсан — поліестерне волокно,
яке синтезують реакцією поліконденсації терефталевої кислоти з етиленгліколем.
Загальна формула лавсану, капрону та найлону зображені на рис. 1.
Лавсан має
високу міцність, пружність. На нього не впливають такі чинники, як світло й
тепло, хімічні речовини. За зовнішніми ознаками та властивостями подібний до
вовни, але перевершує її міцністю, не мнеться. Пошуком легкого, але міцного
синтетичного волокна займалась і С. Кволек.
Кволек Стефані
Луїза (1923-2014) — американська вчена-хімік. Закінчивши коледж, планувала
стати лікарем. З 1946 р. працювала в компанії «Du Pont», де серйозно захопилася
хімією. Працюючи у фірмі, вона винайшла параамідне синтетичне волокно, у п'ять
разів міцніше за сталь. Волокно відоме за назвою «кевлар». Це дало поштовх до
створення нового напряму розвитку полімерної хімії. Учена-дослідниця була
членкинею Національної академії наук, а також четвертою жінкою, яка була обрана
до Національної зали слави винахідників США. Упродовж життя отримала безліч
нагород за досягнення в галузі хімії полімерів, зокрема Національну медаль США
(1996) за технології. Застосування синтетичних волокон. Завдяки міцності й
стійкості до впливів зовнішніх чинників синтетичні волокна набули широкого застосування.
З них виготовляють нитки й тканини для пошиття чоловічого та жіночого одягу,
пряжу для трикотажних виробів, кордні тканини. Крім того, з капронового волокна
плетуть рибальські сітки, роблять волосінь, фільтрувальні матеріали. З
капронової смоли відливають деталі машин і механізмів. Найлон і лавсан
застосовують у текстильній, автомобільній та машинобудівній промисловостях,
медицині. Виробництво синтетичних волокон захоплює науковців усього світу,
оскільки використання природної сировини не задовольняє попит на матеріали для
одягу. Сучасні тканини відрізняються своїми властивостями, зокрема можуть
регулювати потовиділення, дихання та серцебиття, змінювати колір чи візерунок,
самоочищатися, нагріватися й охолоджуватися. Це інноваційні матеріали, за якими
майбутнє. Синтетичні волокна використовують і як ізоляційний, ущільнювальний,
термостійкий та довговічний матеріал.
2.2. Зв’язки між
класами органічних речовин.
Кількість відомих
органічних сполук давно перевищила 20 млн. Отже, органічні сполуки — найбільший
клас хімічних сполук. Різноманіття органічних сполук пов’язане з унікальною
властивістю Карбону утворювати ланцюжки зі своїх атомів, що у свою чергу,
зумовлено високою стабільністю (тобто енергією) карбон-карбонового зв’язку.
Такий зв’язок може бути як одинарним, так і кратним — подвійним, потрійним. У
разі збільшення кратності карбон-карбонового зв’язку зростає його енергія,
тобто стабільність, а довжина зменшується.
Постійна валентність
Карбону в органічних сполуках — 4, а також можливість утворювати кратні
зв’язки, дозволяє утворювати структури різної розмірності й форми (лінійні,
плоскі, об’ємні).
Існує кілька важливих
властивостей, що виділяють органічні сполуки в окремий, ні на що не схожий клас
хімічних сполук.
Різна топологія
утворення зв’язків між атомами, що входять до складу органічних сполук
(насамперед, атомів Карбону), приводить до появи ізомерів — сполук, які мають
той самий склад і молекулярну масу, але різні фізико-хімічні властивості.
Явище гомології — це
існування рядів органічних сполук, у яких формула будь-яких двох сусідів ряду
(гомологів) відрізняється на ту саму групу (CH2). Ціла низка фізико-хімічних властивостей у першому наближенні
змінюється симбатно по ходу гомологічного ряду. Ця важлива властивість
використовується в матеріалознавстві для пошуку речовин із заздалегідь заданими
властивостями.
Усі класи органічних
сполук, що містять Оксиген, генетично зв’язані між собою та з вуглеводнями.
Перехід від одного класу до іншого зумовлений зміною ступеня окиснення атома
Карбону, з’єднаного з Оксигеном:
3.Дайте усну відповідь (питання 1-3)
3.1. Назвіть основні
види волокон.
3.2. Поясніть, чим
подібні та чим відрізняються природні й хімічні волокна.
3.3. Охарактеризуйте
фізичні властивості синтетичних волокон.
4.Виконайте самостійну роботу. Оформіть відповідь
на питання 4-7 у робочому зошиті
4. Масова частка
целюлози в складі деревини становить 0,45. Обчисліть масу целюлози, якщо маса
деревини дорівнює 600 кг.
5. Назвіть реакцію, що
лежить в основі синтезу полімерів. А естерифікація Б гідрування В полімеризація
Г дегідратація
6. Укажіть назву реакції
синтезу фенолоформальдегідної смоли. А полімеризація Б гідратація В
дегідрування Г поліконденсація
7. Установіть
відповідність між назвами груп речовин, що надають пластмасам різних
властивостей, та їхнім призначенням.
А стабілізатори Б піноутворювачі В
пластифікатори Г наповнювачі
1 надають еластичності 2 надають стійкості
до дії температур 3 створюють пористість 4 надають забарвлення 5
урізноманітнюють властивості
8.Напишіть рівняння реакцій, необхідні для
здійснення перетворень:
9.Напишіть рівняння реакцій, необхідні для
здійснення перетво-
рень:
10.Напишіть рівняння реакцій, необхідні для
здійснення перетворень:
11. Речовину А
одержують за схемою:
Ця речовина:
а) оцтова кислота;
б) бензен;
в) амінооцтова
кислота; г) хлороцтова кислота.
12. За наведеною схемою перетворень напишіть і
вкажіть номер
перетворення, у
результаті якого відбувається взаємодія органічної сполуки
з хлороводнем:
етан → хлоретан → етанол → етаналь →
етанова кислота → хлоретанова кислота
→аміноетанова кислота
5.Виконайте НП 5.
НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЕКТ (презентація ЗА БАЖАННЯМ)
Оберіть самостійно тему навчального проекту з переліку тем,
запропонованих програмою.
·
1. Синтетичні волокна: їхнє значення, застосування в побуті та промисловості.
·
2. Рециклінг як єдиний цивілізований спосіб утилізації твердих побутових
відходів.
·
3. Переробка побутових відходів в Україні та розвинених країнах світу.
·
4. Перспективи одержання та застосування полімерів із наперед заданими
властивостями.
·
5. Дослідження марковання виробів із полімерних матеріалів і пластмас.
·
6. Виготовлення виробів із пластикових пляшок
6.Скріншот самостійної роботи та проєкти чекаю на пошту nataalex088@gmail.com
Додаткові
матеріали
Інструкційна
картка «Навчальні проєкти з хімії»
Навчальний проект
це – сукупність завдань для учнів, проблеми, які потрібно вирішити, пошук
способів їх вирішення, організація форм взаємодії учнів з учителем і один з
одним, а також, аналіз отриманого результату.
Типологія проектів: 1) за домінантою в проектній діяльності:
·
дослідницькі;
·
інформаційні;
·
творчі;
·
ігрові;
·
практичні;
·
ознайомчо-орієнтовані;
2) за кількістю
учасників і характером контактів у проекті:
·
індивідуальні;
·
групові;
·
колективні;
·
шкільні;
·
українські;
·
міжнародні.
3) за терміном
виконання проекту:
·
короткотермінові;
·
довготермінові.
Незважаючи на різну тематику проектів,
можна виділити такі основні етапи і зміст проектної роботи:
·
Пошуковий: визначення теми проекту, пошук та аналіз проблеми, висування
гіпотези, постановка цілі, обговорення методів дослідження.
·
Аналітичний: аналіз вхідної інформації, пошук оптимального способу
досягнення цілі проекту, побудова алгоритму діяльності, покрокове планування
роботи.
·
Практичний: виконання запланованих кроків.
·
Презентаційний: оформлення кінцевих результатів, підготовка та проведення
презентації, "захист" проекту.
·
Контрольний: аналіз результатів, коригування, оцінка якості проекту.
Найбільш характерні для навчальних
проектів організаційні форми робіт:
·
групове обговорення, "мозкова атака", "круглий стіл";
·
самостійна робота учнів;
·
консультації з керівником проекту;
·
консультації з експертами;
·
екскурсії;
·
лабораторна робота;
·
творчий звіт, «захист» проекту.
Критерії оцінювання проєктів:
https://drive.google.com/file/d/1QgvaoD_qUWJRHwK9Zu5IuMiqnmy-Yxeq/view
Комментарии
Отправить комментарий