30 група Хімія та Біологія і екологія

Біологія і екологія на 11.04.22 30 група Урок 26-27 Тема: Закономірності впливу екологічних чинників на організми та їх угруповання. Стено- та еврибіонтні види. Завдання на урок: 1. Ознайомитися з матеріалом уроку Якою є загальна реакція організмів на вплив екологічних чинників? Прояв впливу чинників виявляється в зміні життєдіяльності організмів. При цьому в діапазоні їх дії виокремлюють певні зони (іл. 59): 1) зону нормальної життєдіяльності (оптимум) - значення чинника, що є найсприятливішими для життєдіяльності організмів і за яких спостерігаються ріст й розмноження. Кількісно вона охоплює діапазон від нижнього песимуму (екологічного мінімуму) до верхнього песимуму (екологічного максимуму); 2) зону пригнічення (зони песимуму, стресові зони) - значення чинника, за яких організми зберігають життєдіяльність, але не ростуть і не розмножуються; що більше значення чинника відхиляється від оптимальних, то сильніше пригнічується життєдіяльність особин; 3) зону екологічної валентності (діапазон витривалості, межі витривалості) - діапазон мінливості чинника, в межах якого можлива нормальна життєдіяльність. Розрізняють верхню й нижню межі витривалості. Іл. 59. Схема дії екологічного чинника Екологічна валентність різних видів може значно різнитися. Так, північні олені витримують коливання температури повітря від -55 °С до +30 °С, а тропічні корали гинуть вже в разі зміни температури на 5 - 6 °С. Отже, ЕКОЛОГІЧНА ВАЛЕНТНІСТЬ (екологічна толерантність) - здатність організмів витримувати певну амплітуду коливань екологічних чинників. Чим стенобіонти відрізняються від еврибіонтів? За екологічною валентністю організми поділяють на такі екологічні групи, як стенобінти та еврибіонти. Іл. 60. Осоїд звичайний - ентомофаг, який живиться личинками ос і джмелів Стенобіонти (від грец. стенос - вузький та біос - життя) - організми, які можуть жити лише за дуже незначної зміни чинників середовища. Як правило, стенобіонтами є високоспеціалізовані види, симбіонти, мешканці морських глибин, печер, лісів високогір'я. До стенобіонтних організмів належать: • стенофаги - організми, які живляться небагатьма видами корму (колібрі, осоїди, коала) (іл. 60); • стенобати - організми, існування яких можливе тільки на певній глибині за певного тиску води (клопи-водомірки, глибоководні кальмари, риби-вудильники); • стенотерми - організми, пристосовані до відносно сталих температурних умов довкілля і які не витримують їх коливань (форель річкова трапляється в холодних гірських річках); • стеногали - організми, що витримують лише незначні зміни ступеня солоності середовища (головоногі молюски, карась, видра річкова). Іл. 61. Очерет звичайний (росте у прісних і солонуватих водоймах по всій Україні) Еврибіонти (грец. еври - широкий та біос - життя) - організми, які можуть жити за значних змін екологічних чинників. Так, багато наземних тварин і рослин помірних широт можуть витримувати великі сезонні коливання температури, вологості та інших чинників середовища. До еврибіонтних організмів належать: • еврифаги - організми, які живляться найрізноманітнішою рослинною і тваринною їжею (пацюк сірий, тарган рудий, свиня дика, бурий ведмідь, крук); • еврибати - організми із широким діапазоном вертикального поширення, які витримують значні коливання тиску води (губки, голкошкірі, кити); • евритерми - організми, що пристосовані до значних коливань температури середовища (сокіл-сапсан, вовк сірий, сосна звичайна); • евригали - організми, здатні існувати в середовищі зі значними змінами ступеня солоності (очерет звичайний, прохідні риби) (іл. 61). Отже, екологічна валентність стено- та еврибіонтів виражається вузьким або широким діапазоном витривалості й розглядається як відносна реакція видів на деякі чинники середовища або на їх комплекс. Які основні закономірності впливу екологічних чинників? Чинники середовища впливають на організм не окремо, а в комплексі. Відповідно, будь-яка реакція організму визначається дією багатьох чинників. При цьому інтегральна дія чинників не дорівнює сумарній дії окремих чинни- ків, оскільки між ними відбуваються різного роду взаємодії: пригнічення одного чинника іншим (монодомінантність), взаємне посилення декількох чинників (синергізм), взаємне пригнічення декількох чинників (антагонізм). Взаємодію чинників відображено в законах сукупної дії та взаємокомпенсації екологічних чинників. Закон сукупної дії екологічних чинників (закон ефективності чинників, закон О. Мітчерліха, 1909): у природі один екологічний чинник може впливати на інший, тому успіх виду в довкіллі залежить від взаємодії чинників. Наприклад, підвищена температура сприяє випаровуванню води, тварини важче витримують високі температури за значної вологості. Закон взаємокомпенсації екологічних чинників (закон Е. Рюбеля, 1930): відсутність або нестача деяких екологічних чинників можуть бути компенсовані іншими близькими чинниками. Так, обмеженність світла в парнику може бути компенсована підвищенням концентрації СО2, підвищення температури повітря сприяє випаровуванню води, зниження рівня освітленості зменшує потреби рослин в Цинку. Серед багатьох відомих закономірностей впливу окремих екологічних чинників на живі організми у практичній діяльності людини найширше застосовуються закон обмежувального чинника, закон оптимуму й закон толерантності. Закон обмежувального чинника (закон мінімуму, закон Ю. Лібіха, 1840): найбільшу лімітуючу дію на організм, популяцію або угруповання справляють ті життєво важливі чинники зовнішнього середовища, кількість (концентрація) яких близька до мінімального критичного рівня. Найчастіше лімітуючими чинниками є температура, світло, тиск, біогенні речовини тощо. Закон оптимуму: кожен чинник позитивно впливає на життєдіяльність організмів лише в певних межах. Стан організму, популяції або екосистеми, за якого вони виявляють найвищі показники життєдіяльності, описують поняттям екологічний оптимум. Закон толерантності (закон Шелфорда, 1913): лімітуючим чинником процвітання будь-якого організму (виду) в даному місцеіснуванні може бути як мінімум, так і максимум екологічного чинника, діапазон між якими визначає витривалість (толерантність) організму до даного чинника. Отже, існування організмів певного виду в певному середовищі зумовлене взаємодією з цілим комплексом екологічних чинників, що діють згідно з певними закономірностями. 2.Дати усну відповідь на питання уроку (стор.139) 1.Що таке екологічна валентність? 8. Чим стенобіонти відрізняються від еврибіонтів? 9. Які основні закономірності впливу екологічних чинників? 3. Ознайомитися з матеріалом § 36 підручника (стор.136-138) https://uahistory.co/pidruchniki/sobol-biology-and-ecology-11-class-2019-standard-level/3.php 4. Дайте відповідь питання (стор.139) в робочому зошиті Черепаха червоновуха звичайна (Tra chemys scripta) - поширений мешканець тераріумів та потенційно інвазивний вид на теренах України. За допомогою таблиці дайте характеристику дії температури як екологічного чинника на організм. Чи може температура як екологічний чинник вплинути на розселення цього виду на території України? Ознака Характеристика Систематичне положення Спосіб життя Значення температури для організму Температурний оптимум Температурні межі витривалості Джерело тепла (ендо- чи екзотермія) Екологічна група Адаптації до впливу температури 5. Виконайте самостійну роботу з графіками. (стор.138-139) Залежність фотосинтезу від чинників довкілля На швидкість фотосинтезу впливають багато різних екологічних чинників, серед яких визначальне значення мають освітленість, концентрація вуглекислого газу й температура. Проаналізуйте наведені графіки та сформулюйте твердження щодо комплексного впливу чинників на життя організмів. 6.Фотозвіт чекаю за посиланням nataalex088@gmail.com Хімія на 11.04.22 30 група Урок 29 Тема: Залежність фізичних властивостей речовин від їхньої будови. Навчальний проект 5. Використання речовин із різними видами хімічних зв’язків у техніці. Завдання на урок: 1. Ознайомтесь з матеріалами відеоуроку за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=kAJZz5Aihiw https://www.youtube.com/watch?v=yw7KcWLoGyo 2. Опрацюйте матеріал уроку та складіть опорний конспект Більшість твердих речовин має кристалічну будову, яка характеризується чітким розташуванням частинок. Залежно від природи частинок, розташованих у вузлах, і характеру зв'язку між ними, розрізняють чотири типи кристалічних ґраток: йонну, металічну, атомну і молекулярну. Йонними називають ґратки, у вузлах яких містяться йони. Їх утворюють речовини з йонним зв'язком — солі, луги, оксиди активних металів. У вузлах таких ґраток розташовуються позитивно і негативно заряджені йони, зв'язані між собою електростатичною взаємодією. Зв'язки між йонами у таких кристалах є міцними. Тому йонні речовини є твердими, тугоплавкими, нелеткими. Такі речовини добре розчиняються у воді. Металічними називають ґратки, які складаються з позитивних йонів, атомів металу і вільних електронів. Їх утворюють речовини з металічним зв'язком. У вузлах металічної ґратки містяться атоми і йони. Такі кристалічні ґратки є характерними для простих речовин металів і сплавів. Температури плавлення металів можуть бути різними (від –37 °С у ртуті до двох-трьох тисяч градусів). Але всі метали мають характерний металічний блиск, ковкість, пластичність, добре проводять електричний струм і тепло. Атомними називають кристалічні ґратки, у вузлах яких містяться окремі атоми, зв'язані ковалентними зв'язками. Такий тип ґратки має алмаз — одна з алотропних видозмін Карбону. До речовин з атомною кристалічною ґраткою належать графіт, силіцій, бор, германій, а також складні речовини, наприклад, карборунд SiC, кремнезем, кварц, гірський кришталь, пісок, до складу яких входить силіцій(IV) оксид SiO2. Таким речовинам притаманні висока міцність і твердість. Так, алмаз є найтвердішою природною речовиною. У речовин з атомною кристалічною ґраткою дуже високі температури плавлення і кипіння. Наприклад, температура плавлення кремнезему — 1728 °С, а у графіту вона ще вище — 4000 °С. Атомні кристали практично нерозчинні у воді. Молекулярними називають ґратки, у вузлах яких містяться молекули, зв'язані слабкою міжмолекулярною взаємодією. Незважаючи на те, що всередині молекул атоми сполучені дуже міцними ковалентними зв'язками, між самими молекулами діють слабкі сили міжмолекулярної взаємодії. Тому молекулярні кристали мають невелику міцність і твердість, низькі температури плавлення і кипіння. Багато молекулярних речовин при кімнатній температурі є рідинами і газами. Такі речовини — леткі. Наприклад, кристалічні йод і твердий карбон(IV) оксид («сухий лід») випаровуються, не переходячи у рідкий стан. Деякі молекулярні речовини мають запах. Такий тип ґратки мають прості речовини у твердому агрегатному стані: благородні гази з одноатомними молекулами (He,Ne,Ar,Kr,Xe,Rn), а також неметали з двох— і багатоатомними молекулами (H2,O2,N2,Cl2,I2,O3,P4,S8). Молекулярну кристалічну ґратку мають також речовини з ковалентними полярними зв'язками: вода — лід, твердий амоніак, кислоти, оксиди неметалів. Більшість органічних сполук теж являють собою молекулярні кристали (нафталін, цукор, глюкоза). Якщо відома будова речовини, то можна передбачити її властивості. Спробуємо визначити, які приблизно температури плавлення у натрій фториду, гідроген фториду і фтору. У натрій фториду — йонна кристалічна ґратка. Отже, його температура плавлення буде високою. Гідроген фторид і фтор мають молекулярні кристалічні ґратки. Тому їх температури плавлення будуть невисокими. Молекули гідроген фториду є полярними, а фтору — неполярними. Отже, міжмолекулярна взаємодія у гідроген фториду буде сильнішою, і його температура плавлення буде вищою у порівнянні з флуором. Експериментальні дані підтверджують ці припущення: температури плавлення NaF, HF і F2 складають відповідно 995 °С, –83 °С, –220 °С 3.Виконайте тест: https://miyklas.com.ua/p/himija/11-klas/khimichnii-zv-iazok-i-budova-rechovini-327292/zalezhnist-fizichnikh-vlastivostei-rechovin-vid-yikhnoyi-budovi-329129/re-c43d2a05-3ec8-4f64-9a27-7c4203fe33a5 4.Виконайте НП 5. 5.Скріншот результатів тесту та проєкту чекаю на пошту nataalex088@gmail.com Пояснювальні матеріали до НП НАВЧАЛЬНІ ПРОЕКТИ З ХІМІЇ Навчальний проект це – сукупність завдань для учнів, проблеми, які потрібно вирішити, пошук способів їх вирішення, організація форм взаємодії учнів з учителем і один з одним, а також, аналіз отриманого результату. Типологія проектів: 1) за домінантою в проектній діяльності: • дослідницькі; • інформаційні; • творчі; • ігрові; • практичні; • ознайомчо-орієнтовані; 2) за кількістю учасників і характером контактів у проекті: • індивідуальні; • групові; • колективні; • шкільні; • українські; • міжнародні. 3) за терміном виконання проекту: • короткотермінові; • довготермінові. Незважаючи на різну тематику проектів, можна виділити такі основні етапи і зміст проектної роботи: • Пошуковий: визначення теми проекту, пошук та аналіз проблеми, висування гіпотези, постановка цілі, обговорення методів дослідження. • Аналітичний: аналіз вхідної інформації, пошук оптимального способу досягнення цілі проекту, побудова алгоритму діяльності, покрокове планування роботи. • Практичний: виконання запланованих кроків. • Презентаційний: оформлення кінцевих результатів, підготовка та проведення презентації, "захист" проекту. • Контрольний: аналіз результатів, коригування, оцінка якості проекту. Критерії оцінювання НП https://drive.google.com/file/d/1QgvaoD_qUWJRHwK9Zu5IuMiqnmy-Yxeq/view